За якими професіями майбутнє?

Ринок праці постійно змінюється, і все — через технологічний розвиток. Роботи і комп’ютери вже сьогодні виконують деякі завдання ліпше за людей, і їхня роль у повсякденному житті буде тільки зростати. Проте приводів панікувати немає — каже генеральний директор директорату вищої освіти і освіти дорослих Міністерства освіти і науки України Олег Шаров.



Хоч старі професії зникнуть, натомість з’являться нові. Про це та інші актуальні освітні питання урядовець розповів регіональним журналістам під час зустрічі в столиці у рамках спільного проекту Українського кризового медіа-центру та Естонського центру східного партнерства.

Цьогоріч майже 200 тисяч українських одинадця-тикласників попрощалися зі школою. 166 тисяч подали документи до вишів. У попередні роки 5-6 відсотків від усієї кількості абітурієнтів вступили до закордонних навчальних закладів. Наразі здобувають освіту за межами країни 72 тисячі українських громадян, трішки більше половини — в сусідній Польщі. І майже така ж кількість студентів із-за кордону, які навчаються у нас.

— 72 тисячі — начебто багато, — каже Олег Шаров. — Але якщо порівняти з цифрою українських заробітчан за кордоном, яких, за різними даними, від 2-7 мільйонів, то порівняно з цим наші громадяни обирають кращим отримувати освіту в Україні, а потім їхати працювати за її межі. Не навпаки.

Аби бути, як кажуть, у тренді, останні два роки в низці українських технічних університетів для цього активно готують фахівців за освітньою програмою інтернету речей. Це розпочали у Львівському політехнічному університеті, а згодом підхопили інші по всій Україні.



— Навчальні заклади слідкують за ситуацією, вони є учасниками достатньо гострого конкурентного процесу, — додає. — I більшість університетів намагається бути активними, енергійними і навіть проактивними, такими, що йдуть уперед. Звичайно, що є й такі, які демонструють негативну динаміку.

За словами Олега Шарова, нині чи не всі сфери діяльності мають проблеми з кадрами. Приміром, у аграрному секторі не вистачає кваліфікованих працівників. Чому? Бо роботодавець побоїться посадити за кермо комбайна вартістю 2 мільйони доларів людину з профтехосвітою, випускника коледжу. Тут треба людина з інженерною спеціальністю. Також аграріям, як і у всьому світі, не вистачає сезонних працівників, низько кваліфікованих кадрів.

— Тут логіка проста — хочете, щоб був сезонний персонал — платіть йому, — наголошує посадовець.

— Інакше, в країні буде низький рівень життя. Якщо підприємству не вистачає столярів із зарплатою у 4,5 тисячі, то таке підприємство треба закривати. Оскільки воно відверто принижує умовами роботи громадян своєї країни. І взагалі, той бізнес, який неспроможний забезпечити конкурентоспроможну заробітну плату, приречений. Незалежно від форм власності, від місця розташування чи інших факторів. Якщо ми кажемо про те, що Україна має йти правильним шляхом розвитку європейських країн, ми маємо піднімати економіку, а це означає — платити гідну зарплату. Не можете, — її запропонує спроможний.

Інша справа, коли регіон, такий як Чернігівська область, депресивний, з вкрай важкою демографічною ситуацією. Як каже Олег Шаров, такого співвідношення дітей і пенсіонерів, як на Чернігівщині, ще треба пошукати по всьому світу. Це погані результати і вже інша тема. Але справді молодих працівників з будь-яким рівнем освіти і спеціальністю у нашому регіоні не вистачає.

Та все ж, як зазначає урядовець, європейські тенденції реформи освіти в Україні розвиваються. Сьогодні чимало молоді орієнтується на створення нових робочих місць, тобто на підприємницьку діяльність, на роботу, яка не відповідає їхнім спеціальностям. Також працевлаштовуються за кордоном, і таких людей багато.

— Нині більша проблема не студента працевлаш-тувати, а підприємству знайти хорошого фахівця з когорти молодих випускників вишів. І ця ситуація вочевидь загострюється, — переконаний Олег Шаров.

Водночас з роботодавцями, які борються за кадри, за здібних і талановитих випускників, які склали ЗНО на найвищі бали, «зубами» вчіплюються українські виші. І головна преференція для таких кандидатів — бюджетне місце.

— Ми працюємо в умовах прозорої системи, чим вищий у тебе конкурсний бал, тим швидше ти отримаєш бюджетне місце. За найвищих прохідних балів від 190 — воно гарантоване, абітурієнт сам вибирає заклад, спеціальність. Це неабияка преференція, — продовжує урядовець.

І пояснює, щоб у нас були, наприклад, вчителі, Україна має вирішити три проблеми: педагог має отримувати достойну заробітну плату, гідні умови проживання, і цю професію має поважати й цінувати суспільство. Якщо цього немає — у суспільства сумнівні перспективи.

— За останні роки вчителям суттєво підвищили заробітну плату, — каже пан Олег. — Це, принаймні, не та ганьба, яка була в 2013-2014 роках, що просто ні в які межі не лізло. Тоді вже мова йшла про те, що Україна може лишитися без вчителів. Ситуація, звісно, стала ліпшою, але давайте називати речі своїми іменами -треба ще працювати й працювати. З іншого боку, варто розуміти, що ніде в світі зарплата вчителів не є фантастично високою. Тобто вона середня, є нормальні умови для життя і є певна повага і статус у суспільстві. Сподіваюся, що в нас у цьому напрямку перспективи позитивні.

Олег Шаров нагадав, що Україна успадкувала від Радянського Союзу систему освіти, якою усі колись пишалися. І якщо провести опитування, частина старшого покоління скаже, що та система освіти була ліпшою ніж сьогоднішня. Але!

— Це, як в анекдоті: «Тоді сонце було яскравішим, трава зеленішою і ми були молодими», — посміхається. — Коли ось це людині кажеш, вона на тебе ображається і не надто сприймає. Система освіти України за роки незалежності змінилася радикально і в цілому вона стала кращою. Радянська освіта готувала поганих фахівців за технічними спеціальностями на всіх рівнях від робітника до інженера. Було зовсім мало гуманітаріїв, їх готували непогано, але вбивали в голову всі можливі й неможливі партійні ідеологеми і тому люди часто виходили достатньо зашорен і. Середня освіта була піддана жахливому вірусу зубожіння, і ми пам’ятаємо період тих останніх років, коли почався якийсь рух в інший бік, на шість місяців, рік. А тоді знову обвал... Сьогодні школа набагато бідніша, ніж за радянські часи. І в цілому — це величезний негатив. Згадайте, була б взагалі катастрофа, якби в певний момент школи не почали підтримувати батьківські спільноти. Вони й врятували навчальні заклади, бо у держави не доходили руки. Наразі ситуація стала трішки ліпшою, головне утримати цю тенденцію, що теж буде не так просто.

Як повідомляє Олег Шаров, останнім часом в українських школах стали набагато гірше вивчати математику, фізику, хімію, але більше приділили уваги українській мові і літературі, історії України і англійській мові. Система вищої освіти також поступово перебудувалася. Спочатку стала заповнювати величезний вакуум економістами, юристами, які були потрібні для формування структур підприємницької діяльності.

— Тепер в останні роки стало більше наголосів на природничі спеціальності. Це, вочевидь, відбувається тому, бо пішли у ріст інформаційні технології, — продовжує. — Дехто каже: «Ну давайте готувати більше «айтішників». Панове, інформаційні технології- це величезна сфера, суто програмісти не домінують, домінує сервіс і все, що довкола. Більше того, суспільство — напередодні того, що незабаром відбуватимуться такі докорінні зміни в світовій економіці, які пов’язані з роботизацією. Це завтра вже настало. Його відчувають уже на заході. Скоро відчуємо й ми. Технічної роботи ставатиме все менше, а шанси на успіх у житті буде в тих, хто мислить креативно, нестандартно... Тобто, коли людина стане таким собі заводом, яка продукуватиме ідеї, велике підприємство з 5 тисячами людей на цьому тлі банально закриють. На зміну прийдуть роботи.

У молодих спеціалістів попереду — трудова біографія на 50-60 років, каже Олег Шаров. Бо ті професії, які нині здобувають студенти, через 20 років нікому не будуть потрібні. У ліпшому випадку вони докорінно зміняться. У гіршому випадку — деяких професій просто не стане. Тож фундаментально вчитися людям доведеться кілька разів за життя.

— Коли я ці речі розповідаю сьогоднішнім студентам, вони кажуть, що у нас погане міністерство освіти і науки, — зазначає урядовець. — Але ж ситуація на ринку праці змінюється скрізь. Правду розказують у всьому світі. Єдине, що за кордоном до цього вже адекватно ставляться.

Тож майбутнє — за агропоні-ками, фахівцями як з агрономії, так і в інженерії, які будуть адаптувати великі міста для вирощування сільськогосподарської продукції. Проектуватимуть населені пункти, їхню інфраструктуру з урахуванням новітніх технологій. Інженери з кліматології допоможуть послабити негативні наслідки змін клімату, спеціалісти з альтернативної енергетики розроблятимуть та обслуговуватимуть джерела чистої енергії. Замість лікарів з’являться валеологи. Спеціальні дієтологи — нанодієтологи та молекулярні дієтологи...

Через 10-20 років такі професії як бухгалтер, копірайтер, кошторисних, бібліотекар, юрист-кон-сультант, нотаріус, логіст, диспетчер, штурман, коректор, журналіст, перекладач, охоронець, листоноша, гірник, швачка — зникнуть і, скоріше за все, вже не повернуться.

Лариса Галета, «Деснянка» №33 (768) від 15 серпня 2019
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Джерело статті: “https://pro.cn.ua/ua/press/118733” Об этом сообщает lohotrontoday.in.ua со ссылкой на СМИ.

ТОП новости

Вход

Меню пользователя